Explorez tous les épisodes du podcast Сторінками Біблії — Radio M

Бог не залежить від людини, але Він вирішив робити Свою справу через людей. Часто Його «хтось» — це людина, яка просто відкрила свій дім, свій час і своє серце.

ІНОДІ ЖИТТЯ ЗМУШУЄ ЛЮДИНУ ПОСТАВИТИ ПРАВИЛЬНЕ ПИТАННЯ.

Знання дає нам ключі, але тільки Бог дає мудрість, які двері варто відкривати.

Свобода, за яку хтось заплатив, не може бути для нас чимось дешевим.

Люди можуть побачити через тебе Бога, але ніколи не повинні побачити замість Бога — тебе.

Гора — це не тільки місце випробування. Гора може стати місцем зустрічі з Богом.

Коли ти не можеш контролювати ситуацію — ти можеш молитися, дивитися на Божу дію і вчитися впізнавати відповідь, навіть коли вона приходить не так, як ти очікував.

Бог показав учням Преображення не для того, щоб вони захоплювалися горою, а щоб вони не втратили віри дорогою на Голгофу.

«Найнебезпечніші стіни — не бетонні. Найнебезпечніші стіни — ті, які ми будуємо у своєму серці. Саме такі стіни Бог руйнує в Дії 10.» Євангеліє не знає расових, національних, культурних чи соціальних кордонів. Бог не є лицеприємним , і Його Церква не повинна бути лицеприємною.

Найстрашніше в окупації — не танки. Найстрашніше — коли людина починає вірити неправді. Бо будь-яка окупація починається не зі зброї. Вона починається з брехні. Спочатку змінюють те, у що люди вірять. А вже потім — те, як вони живуть.

Дев'ятий розділ книги Дії — це історія не лише про навернення Савла. Це історія про Божу благодать, яка сильніша за людську впертість.

Сьогодні чаклунство часто виглядає «сучасно»: гороскопи, ворожіння, екстрасенси, енергетичні практики, талісмани, «духовні гіди». Але Біблія дуже чітко показує: є Божа сила — і є духовна підробка.

Ми живемо у світі, де майже все має свою ціну. За гроші можна купити будинок, освіту, ліки, подорожі, навіть вплив і популярність. Люди звикли думати: якщо достатньо заплатити — можна отримати будь-що. Але є речі, які не продаються. Любов не купиш. Довіру не купиш. І найголовніше — Божу благодать, спасіння та дію Святого Духа купити неможливо.

Найбільша загроза для Церкви не завжди приходить ззовні. Переслідування можуть очистити Церкву. Опір може зробити її сильнішою. Але гріх усередині здатен зруйнувати її зсередини.

Кожен, хто серйозно слідує за Христом, рано чи пізно зустрічає опір. Іноді це насмішки. Іноді — відкидання. Іноді — реальна загроза.

Цікаво, що останні слова Старого Завіту говорять не про політику, економіку чи навіть релігійні обряди. Бог говорить про серця батьків і дітей. Наче Господь каже: «Якщо хочете зрозуміти стан суспільства — подивіться на стан сім'ї. Якщо хочете зрозуміти стан сім'ї — подивіться на стан сердець».

Найстрашніше в людському болю — це коли він стає для інших буденністю.

Світ не потребує ще однієї організації. Світ потребує церкви, в якій можна побачити Ісуса. І саме такою церквою покликані бути ми.

Вознесіння Ісуса — це не просто “красиве завершення” земного служіння Христа. Це момент перемоги. Момент слави. Момент переходу від видимого служіння Ісуса — до Його невидимої, але реальної присутності через Святого Духа.

Коли приходить Святий Дух, звичайні люди стають надзвичайними свідками.

Біблія дуже чесно говорить про материнство. Не ідеалізує його. Не робить з матері супергероя без слабкостей. Але показує одну неймовірну істину: Бог часто змінює історію світу через серце матері.

> «Наша Пасха — Христос, принесений за нас у жертву» (1 Коринтян 5:7)

Учні мали найкращого Вчителя. Вони бачили воскреслого Христа. Вони отримали Велике доручення. Але Ісус каже: "Не поспішайте". Іноді найбільш духовна дія — це чекати.

Є моменти, коли Бог поруч, але здається, що Його немає. Молитва звучить у порожнечу. Обіцянки з Писання не складаються з реальністю. Серце йде вперед, але всередині — розчарування.

Чи вірю я, що після моїх падінь Бог все ще хоче мене використовувати? Чи приймаю я прощення, чи продовжую жити в провині?

Івана 11:25 та 26 Ісус каже: «Я є воскресіння і життя». Кожен, хто вірить у Мене буде жити, навіть якщо помре; і кожен, хто живе й вірить у Мене ніколи не помре.

»Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих? Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша. Ми ж виявляємось неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.« ‭‭1 КОРИНТЯН‬ ‭15‬:‭12‬-‭15‬ ‭

Безпека — це стан або умови, при яких особа, група або система захищені від небезпек, ризиків або загроз. Вона може включати фізичний захист від шкоди або насильства, психологічний комфорт без страху чи тривоги, а також стабільність і захищеність у соціальних, економічних або технічних сферах життя. .

Уявіть собі виноградник, де лоза є джерелом життя для всіх галузок. Лоза живить, підтримує і з'єднує всі частини рослини. Без неї жодна галузка не може існувати, не кажучи вже про принесення плоду.

Коли Ісус говорить: «Я є хліб життя» Він говорить: Я знаю про твою внутрішню порожнечу. Я знаю про твій душевний голод. Я знаю, що ти шукаєш зміст життя. І Він каже: Я можу наситити твою душу. Я можу дати сенс твоєму життю. Я тут, щоб ти не харчувався духовним сміттям.

Ми живемо у світі, де люди дуже хочуть оригінальні речі. Оригінальні кросівки. Оригінальний телефон. Оригінальний одяг. Але майже ніхто не задає собі інше питання: А чи живу я оригінальним життям? Чи я просто копія того, що роблять інші? І саме про це сьогодні наша тема

Чи боїться Бог голодних людей? Піст це інструмент смиріння Піст це інструмент покаяння. Піст це інструмент самозречення Піст це інструмент духовного зростання. Піст це інструмент служіння.

Ми живемо у світі, де жінку постійно оцінюють. Соціальні мережі перетворили життя на вітрину: хтось красивіший, молодший, успішніший, щасливіший. Порівняння стало новою формою рабства. Тож запрошую до розмови стосовно цієї теми

Як не загубити любов у світі вибору, емоцій і очікувань

Як не втратити себе в світі, де можна бути ким завгодно — крім себе?

«Бог усіх нас наділив однаково часом, дарами й фінансами». І справді — у кожного з нас є 24 години на добу, кожному дані певні здібності, і кожному довірені матеріальні ресурси. Різниця не в тому, що ми отримали, а в тому, як ми цим розпоряджаємося.

«Без об’явлення згори народ неприборканий, а коли дотримується Закону, то він блаженний»

Івана 16:20–22 «…ви сумуватимете, але смуток ваш обернеться в радість… і радості вашої ніхто не відбере від вас».

Світ говорить про мир, але водночас наповнений страхом, війнами, конфліктами, внутрішнім неспокоєм Проблема не лише навколо нас — вона всередині людини Людина не може мати справжній мир, якщо не примирена з Богом

«Я піднявся на вершину, але на вершині нічого немає. Я хотів святкувати, а виявив пустелю.» У світі чимало людей, які мають гроші, славу, успіх, але закінчують трагічно. Бо темрява всередині не відступає перед зовнішнім успіхом. Але Бог дає світло, яке не залежить від обставин.

“Я благав Бога повернути бізнес, а Бог повернув мені себе.”

Біблія не данa, щоб лежати на полиці. Світильник потрібен тому, хто в русі. Слово Боже освітлює не всю дорогу одразу, а кілька кроків уперед — саме стільки, скільки нам потрібно сьогодні.

Молитва — це те, що ми вважаємо святим, чистим, приємним Богові. Але тут Соломон говорить про молитву, яку Бог відкидає. Тобто не кожна молитва прийнятна, навіть якщо вона звучить щиро. Бог не слухає того, хто не слухає Його.

Бог є Люблячим Батьком. Коли Він докоряє — це завжди зцілення, а не засудження. Але трагедія стається тоді, коли людина не чує, не приймає, не реагує. Соломон попереджає: коли серце не реагує на Божі докори, воно стає твердим — і тоді крах неминучий.

Бог особливо близький до сиріт, бо Його серце — це серце Отця. Піклування про сиріт — не просто добрий вчинок, а відображення Божої природи в нас.

Краще відвертий докір, ніж нещира любов.” Щирість краща за лестощі. Любов, яка не говорить правду, не спасає, а шкодить. Справжня дружба не мовчить, коли бачить небезпеку. Еф. 4:15 – “Говоріть правду в любові”.

Наприкінці жовтня у світі стає шумно: гарбузи світяться, люди вдягають костюми, на вулицях — відьми, зомбі, скелети. Діти стукають у двері зі словами: «Цукерки або капості » І все це називається “святом”. Але що насправді ми святкуємо? Чому людство перетворило смерть на розвагу?

«Як пес повертається до своєї блювотини, так і нерозумний повторює своє безглуздя.» (Притчі 26:11) У Біблії нечасто зустрічаються такі жорсткі образи. Але тут автор навмисно шокує — щоб ми прокинулися. Бо як тільки людина починає виправдовувати своє повернення до старих гріхів або способів мислення — Бог малює їй цю огидну картину: собака, що повертається до того, що щойно вивергла.

Колись листи були єдиним способом передати думки, почуття, добру звістку або настанову. Щоб лист дійшов — потрібен був хтось, хто його понесе. Іноді лист проходив сотні кілометрів, через небезпеку, бурі, холод, розбійників — але все заради того, щоб повідомлення дійшло до адресата. Сьогодні ми отримуємо повідомлення миттєво — але чи не втратили ми цінність самого послання?

Бог хоче, щоб ми вміли чекати свого часу, бути вірними у своєму місці і не намагались виглядати більшими, ніж ми є. Справжня велич не в тому, щоб підняти себе, а щоб дозволити Богові підняти тебе в Його час.