Explorez tous les épisodes du podcast Голоси нашого міста

Навесні 2022 року фахівці ЕРАМ почали допомагати вишам зберегти важливу інфраструктуру й перенести сервери у хмарні сховища. Програма покрила понад 25 університетів у Харкові, Києві, Дніпрі, Одесі, Бердянську, Запоріжжі, Чернігові та в інших містах України. У фокусі були міста, які зазнали руйнувань і безпосередніх атак ворога. Понад половина вишів, яким допомогли вберегти дані, розташовані в Харкові. Про те, як це відбувалося, розказали Денис Гриньов, керівник освітніх програм ЕРАМ Україна, віцепрезидент Асоціації ІТ України з освітніх питань, Віктор Каук, доцент кафедри програмної інженерії, науковий керівник Центру технологій дистанційного навчання, ХНУРЕ, Яна Сичікова, проректорка з наукової роботи Бердянського державного педагогічного університету.

Напередодні Великодня до Харкова завітав львівський гурт «Пиріг і батіг» на чолі з Мар’яном Пирожком. Вони представили програму «Замордовані кацапом» — збірку пісень на вірші українських поетів, яких закатували совєти. 
Ми поговорили з Мар’яном про те, чи є поезія в Україні стадіонною, про поїздку в Старий Салтів, про те, якою він побачив Харківщину вперше із 2016 року. Звичайно ж, послухали його пісень. Долучайтеся!

Які будівлі українського конструктивізму в Харкові постраждали внаслідок повномасштабного вторгнення? Чому вони — не совєцький спадок, а частина національного культурного коду? Як увіковічувати пам’ять загиблих через архітектуру? Для чого розроблено застосунок «Харківський архітектурний мануал»? Про це — у новому випуску програми. Гостя — Євгенія Губкіна, авторка й дослідниця проєкту «Харківський архітектурний мануал».

У межах кампанії «Гвардія наступу» формують бригаду «Сталевий кордон» — 15-й мобільний прикордонний загін. Хто може до нього вступити та на яких умовах? Якою зброєю будуть оснащені бійці підрозділу та як їх тренуватимуть? Про це — у новому випуску програми «Голоси нашого міста» з Олегом Третьяковим, підполковником, начальником відділення — відділу комплектування четвертого прикордонного загону.

Війна триває. загарбники крадуть життя українців, руйнують міста і роблять все, аби України не стало. Розв’язана росією війна створює додаткову кричущу проблему — сміття. Його кількість зростає у геометричній прогресії. Одноразовий посуд, будівельне сміття, засоби гігієни… Треба вже зараз думати, як їх коректно утилізувати, аби ми не опинилися після Перемоги в умовах екологічної кризи.

Аби розібратися в питанні, ми поговорили про ієрархію управління відходами, як вона інтегрована в Європейському союзі та як вона може працювати під час війни. Експертками виступили — Анна Прокаєва, представниця громадської спілки Український альянс Нуль відходів, та Діана Попфалуші, координаторка проєкту, екоблогерка та подкастерка.

Запис епізоду відбувається у рамках проєкту «Рамковий закон „Про управління відходами“: аналіз із перспективи відповідності принципам zero waste», який втілюється ГС «Український альянс Нуль відходів» за підтримки фондів Break Free from Plastic i Plastic Solution Fund.

Якщо уявити історію нашої країни у вигляді великої, яскраво ілюстрованої книги — гортаючи її, читач стикатиметься з тим, що безліч оповідань в ній обриваються на найцікавішому. Там, де, здавалося б, все має тільки починатися. «Обірваних» біографій чимало, одна лише згадка про «Розстріляне відродження» переконливо свідчить про це.

Зараз наша країна знову вимушена сповільнити свій культурний розвиток, бо ми виборюємо право на своє фізичне існування. «Мистецький фронт», скільки б пафосу не містив у собі цей вислів, нині тримає наші душі в тонусі, дає невеличкий просвіток та розуміння того, що відродження можливе.

Ми говорили з актором та засновником Студії фізичного театру Миколою Набокою саме про це. Зупинених на пів слова митців 20-х 30-х років минулого сторіччя. І про те, що спинити цей процес зараз (і вже ніколи) ні в кого не вийде.

Нехай ніхто не кида театру в скрутний час, бо цей час найгірший», — ці слова належать видатному Лесеві Курбасу. Неможливо уявити собі історію української культури 20 століття без нього, він був яскравим спалахом своєї епохи. 25 лютого виповнюється 136 років із дня народження реформатора українського театру. Втім, як говорити про Курбаса, аби це не були пусті балачки? Адже він не був письменником чи поетом, а говорити про вистави, яких ми не бачили — дуже і дуже важко. Додайте сюди ще й той факт, що совєти старанно вичищали архіви. Але й багато чого лишилося і про це яскраво свідчить масштабна виставка «Курбас.Майстерні», яка не так давно з величезним успіхом пройшла у Львові. Працювали над її створенням багацько харків’ян, ми поговорили з культурною менеджеркою та продюсеркою Веронікою Скляровою і про майстерні і про те, як наблизитись до Курбаса, який стрімглав біг далі від побутового театру. А ще — чому варто поцікавитись біографією митця навіть якщо ви вважаєте себе «людиною, далекою від театру».

Гість цього випуску програми «Голоси нашого міста» — Кирило Лукаш, актор, ведучий, волонтер. Поговорили про війну та майбутнє Харкова, про театр й особливості радіо в нашому місті. Слухайте на Радіо «Накипіло».

Що таке «Гвардія наступу»? Хто може влитися в її ряди? Які умови? Про це — у новому випуску програми «Голоси нашого міста». Гість — Олексій Костін, начальник відділу комплектування, підполковник Національної гвардії України.

Героїня нового випуску програми «Голоси нашого міста» — Тетяна Пилипчук, директорка Харківського літературного музею.

Макс Бурцев — засновник відомих харків’янам компаній: школа англійської HOTSPOT, креативна агенція Arriba!, Школа маркетингу й комунікацій «Багаж». З початком повномасштабного вторгнення Макс розгорнув на базі своїх організацій роботу благодійного фонду «Волонтерська», який допомагає цивільним і військовим. Слухайте велике інтерв’ю Макса Бурцева на Радіо «Накипіло».

Героїня цього випуску програми — Юлія Ніколаєвська, мистецтвознавиця, культурна діячка. Поговорили про культурне життя Харкова сьогодні та його перспективи після Перемоги; чи треба позбавлятися імен відомих митців московії та як знаходити своїх; яким місто буде, коли скінчиться війна.

Гість нинішньої програми «Голоси нашого міста» — Андрій Куликов, журналіст, ведучий. Поговорили про те, яким він побачив Харків, як змінилася журналістика після 24 лютого та якою вона буде після Перемоги, чому так потрібно радіо прямо зараз і яку роль воно відіграє під час війни.

Їх репостив Лачен, а серед авторів є співробітники NETFLIX і співзасновники пабліка «Х*$овий Харків». Про волонтерський проєкт «Вишибанки», агрегатор зборів на допомогу армії, у новому випуску програми «Голоси нашого міста». На всі питання ведучого відповідала Анна Мєняйленко, комунікаційниця проєкту.

Наголошуємо: це не рекламний випуск. Ми лише прагнемо, аби якомога більше людей підтримувало ЗСУ. Підтримуйте й ви.

Наш герой цього тижня — Коля Михальченко. Днями вийшло з ним «Музичне бубубу» Олександра Сердюка. Сьогодні — «Голоси нашого міста». Якщо зі Сашком вони говорили переважно про музику, то ми приділили увагу саме волонтерській діяльності Колі. Він допомагає нашим бійцям з початку повномасштабного вторгнення: ганяє машини та привозить все, що може дістати за запитом. Слухайте велике інтерв'ю на радіо «Накипіло».

«Я повертаюся до своєї провини, тому що швидше було потрібно «соображать». Швидше треба було повертатися і починати відкривати (я навіть зараз це кажу) підручники з історії та читати українську літературу. Я це зараз відчуваю. І знаєте, коли трішки вгамувалися, коли повернулася до професії, я повернулася і до книжок — саме української класики, літератури. Зараз, наприклад, в мене те, що я не дочитала про двадцяті роки, про Харків — я зараз жадібно наздоганяю. І це питання: чому я не зробила це раніше?», — Оксана Дмітрієва, головна режисерка театру ляльок імені В. А. Афанасьєва.

Котрий рік поспіль за права ЛГБТ-спільноти та жінок бореться Анна Шаригіна, віцепрезидентка Харківського жіночого об’єднання «Сфера», співзасновниця «ХарківПрайду». Скажу чесно: деякі акції, які організовувала Аня свого часу, я не розумів. Вони здавалися мені більше провокаціями, ніж реальною боротьбою. Останнє, що мене розлютило, — заява про проведення Маршу під час «ХарківПрайду». «Який в біса марш у прифронтовому місті?! Вони шо, здуріли?!», — подумав я.

Що ж, беру слова назад. Наша розмова з Анною розставила все на свої місця. У ній — про війну, про ненависть до росіян, про подяку й любов до наших Героїв/Героїнь, зокрема — Захисників/Захисниць «Азовсталі», про людяність, яку ми не маємо права втрачати навіть в найжахливіші часи. І так, говоріть з людьми, будь ласка, адже у діалозі можна знайти правду, яку так довго шукали.

Збір Анни Шаригіної на допомогу жінкам, які воюють на Харківщині: https://send.monobank.ua/jar/8SuMd8LqDA

Євген Удовиченко та Анна М'ясникова провели день у звільненій Балаклії, записали історії місцевих мешканців. Слухайте наш великий аудіорепортаж, як місто пережило окупацію та як до нього повертається життя.

Віталій — колишній учасник АТО. Два місяці росіяни тримали його у катівні, яку облаштували у відділі поліції у Балаклії. За цей час чоловіка тричі катували струмом, били палицями. Годували лише кашею і двічі тримали без їжі майже добу. За словами Віталія, коли росіяни тікали з міста, вони залишили зачиненими у камерах близько двадцяти людей.

Паралельно з музичною діяльністю Стас розвозить гуманітарну допомогу харків’янам і жителям області, яким важко себе прогодувати. Також він допомагає Сергію Жадану у перевезенні машин для наших бійців. Коли ви читаєте ці рядки, «Жадан і Собаки» в турі Європою, щоб зібрати гроші на нові авто для армії. Один з концертів через це навіть скасували організатори. Європа місцями досі не розуміє, що Україна тут і зараз б’ється за свою та її Свободу. Але це вже інша історія.

Послухайте, що розповів Стас про те найстрашніше у Харкові на весні, про те, що його спонукає на волонтерство та яким, на його думку, має бути місто після Перемоги.

«З перших днів мій телефон дали чувакам з «Бі-Бі-Сі», і вони пошерили його між собою. Кінець лютого, початок березня — це просто був капець. Хтось для радіо мені телефонував, хтось для бложика. В якийсь момент почали телефонувати раз на пів години різні люди з «Бі-Бі-СІ». А ти в цей час відвантажуєш броніки, а над головою пролітає міна, і кажеш: „Давайте трохи пізніше, я зараз не можу“», — розказує Антон.

Він вивозив поранених і потрапляв під обстріли на Північній Салтівці, доставляв бійцям оснащення. Весь цей час йому авжеж було не до музики. Але, як він сам каже, «Для мене питання „Що буде з мистецтвом у Харкові?“ це питання „Що буде зі мною у Харкові?“».

Слухайте велике інтерв’ю з Антоном Бегменко про рішення лишитися у Харкові, про перші дні вторгнення, про те, чому війна має бути технологічною та якими розробками для наших бійців він займається прямо зараз.

«Вбивши російського солдата, український воїн зробить для нього благо, адже вчасно його зупинить, і він менше зла зробить у своєму житті. І ми віддаємо його на Суд Божий»

Новий випуск подкаста «Голоси нашого міста» з капеланом Геннадієм.

Приємного прослуховування.

Антон із тих світлих людей, що посміхаються навіть поглядом і роблять гарно свою справу. В нього все виходить чудово: скульптури, гра на укулеле, родинні стосунки. Зараз він воює, і це в нього теж виходить справно.

Яким було для нього 24 лютого, як він потрапив до Нацгвардії, про що жартують бійці на нулі — слухайте у новому подкасті «Голоси нашого міста»

Денис — колишній співробітник патрульної поліції. З перших днів повномасштабного вторгнення він був у лавах територіальної оборони Харкова. На власні очі бачив, як ракета влучила в будівлю обласної адміністрації на площі Свободи — дивом лишився цілий, адже відійшов за кавою. 

Нині головне завдання Дениса — допомагати підрозділу, в якому служить його батько. Наприклад, прямо зараз він збирає на 20 рацій. На що пішли попередні пожертви, як складаються у волонтерів відносини з міською владою, як цілий скейтпарк розібрали та відправили на передову, щоб облаштувати бліндажі, — слухайте в інтерв’ю. 

Збір на рації: https://send.monobank.ua/jar/XRvFzhb2P