Фільмів про Карпати в нас роблять багато. Засніжені вершини, вікові ліси, стрімкі річки й шалена блакить над усім цим — ідеальна натура. Володимир Бакум у «Бартці», звісно, не оминає цей відеоряд. Є і гори, і ліс. Останній, правда, в цій історії — не тільки велична декорація, а й сировина. Адже головний герой — дільничний лісівник Василь Павлович, який керує лісозаготівельними бригадами, що виконують і державні, й приватні замовлення.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Стрічка «Збори ОСББ», знята в жанрі сатиричної комедії, — це історія про українців, котрі не в змозі домовитися між собою про елементарне. Або я помиляюся, або це рекорд: від «тарілки» до кінотеатральної прем’єри — півтора місяця, — каже Андрій Кокотюха.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Історія геноциду українців – Голодомору і нинішньої війни, – свідками якого стали в різні часи члени однієї родини іноземців. Для режисерки Марини Ткачук «Сімейний альбом» став повнометражним кінодебютом. Фільм насичено зустрічами й розмовами з українськими героями та героїнями, ретельно дібраними й документально підтвердженими фактами; головна героїня фільму, британська фотографка Самара Пірс веде схвильований закадровий монолог, і кожному її твердженню Марина знаходить візуальний відповідник.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Соцмережа з відеоконтентом «ТікТок» є справжньою новинною пустелею. Із 6 568 відео, знайдених набором ботів зі штучним інтелектом, які позиціонувалися як новинний контент, справжніми новинами за стандартами журналістики виявилися лише 6. Такі підсумки дослідження, проведеного науковим співробітником з обробки даних The New York Times та Ніколасом Діакопулосом з Північно-Західного університету штату Іллінойс у США, що опубліковане в журналі «Нові медіа та суспільство», повідомили в NiemanLab. Про алгоритми соцмережі, які не орієнтовані на трансляцію справжнього новинного контенту — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Юлія Поліковська.

Нинішні березень-квітень видалися несподівано врожайними як на медійні проєкти, котрі розвінчують декларовану «велич» російської культури, так і на медійні скандали довкола цього. За російське вписуються реальні лідери думок, серед яких політики, актори, письменники, історики, журналісти. Причини, форми, методи та згубні для цивілізованих суспільств наслідки подібного захисту розбирають і на прикладах показують у п’ятьох із шести епізодів «Великої російської брехні» — документального серіалу від «Суспільного». Загальна ідея проєкту — дослідити питомо російський контент і спробувати переконати коло, ширше за однодумців: нема російської культури, є російська пропаганда. Про російську культуру, що йде на експорт і маркується «великою», а по суті своїй репрезентує лише один прошарок — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

«Крашанка», наче справжнє великоднє яєчко, виблискує барвами різних змістів, які перетинаються в чудернацький візерунок. Вони нанизуються на сюжетну лінію і в купі з дотепними фразами-репліками, якими пересипані діалоги, створюють дуже зворушливу і життєдайну історію. Автори презентують «Крашанку» як сімейну комедію. Було б дуже дивним, якби комедія про наше сьогоднішнє життя оминула тему війни. Про фільм, у якому можна впізнати себе — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Юрій Луканов.

Протягом третього від початку масштабного російського вторгнення березня в ефірі «2+2» були дві серіальні прем’єри. Один проєкт — 16-серійний детектив «Холод» — запустили ще 2021 року. Другий — 4-серійний «Позивний "Тамада"» — знімали вже торік, судячи з осінньої натури — протягом жовтня. І обидва досить суперечливі. Перший — за формою, другий — за змістом. Про те, як слова «патріотизм», «кон’юнктура» та «пропаганда» проникли в наш кінематограф і змінили в ньому своє значення — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Sunny Bunny є першим фестивалем ЛГБТплюс-фільмів на території України. Він виріс з однойменної конкурсної програми, яку багато років проводили організатори КМКФ «Молодість». Після Берлінале саме «Молодість» став другим у світі міжнародним фестивалем, який виділив кінематограф ЛГБТплюс-тематики в окрему програму. Цьогоріч у фестивалю насичена програма: самих лише повнометражних прем’єр — понад 40. Про дві документальні роботи, що дуже несхожі стилістично, але цікаві своїми контрастами — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

У травні 2024 року у Володимира Зеленського закінчуються строки президентських повноважень, тож, за версією російських пропагандистських медіа, він більше не буде легітимним главою держави. Громадянська мережа «Опора» розібралася, як Росія використовує брехню про «диктаторський режим в Україні» задля продовження війни та послаблення міжнародної підтримки нашої держави. Про атаку на легітимність української влади — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Катерина Міхалевська.

Упродовж багатьох століть російська держава веде війни з іншими — за території, вплив, обґрунтовуючи їх реальними чи вигаданими загрозами. Задля приховування факту протистояння всьому цивілізованому Заходу російський агітпроп обирає для себе образ найбільш зручного ворога та намагається вже його всебічно дискредитувати. Для цього зокрема використовуються історичні алюзії до минух геополітичних супротивників Росії. Про те, як Москва обирає серед ворогів найзапеклішого і навішує на нього ярлики — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автори — Леся Бідочко, Олександр С’єдін.

На каналі «Дім» вийшов спецвипуск проєкту «Я не забуду», що розповів історію загибелі молодої жінки під час окупації Херсонщини та порятунку її малої дитини. Мати була закатована росіянами. Її трирічний син пережив клінічну смерть. Хлопчика врятувала тітка, яка приїхала в будинок родини майже відразу після замаху. Саме вона прийшла до проєкту та дала свідчення. Про приклад висвітлення воєнних злочинів окупантів — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Не всі знають, що таке «Євробачення», як улаштований цей конкурс і в чому його важливість. Ба більше, навіть деякі віддані фанати конкурсу теж не до кінця розуміють низку процесів усередині нього. Тож розбираємо всі ці деталі крізь призму того, про що вам не розкажуть фанати. Думки, висвітлені у цьому матеріалі, є лише особистими думками автора матеріалу Артура Колдомасова. Про фандом, букмекерські ставки та «мистецтво поза політикою» — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Артур Колдомасов.

Відеоігри перестали бути розвагою для дітей, тепер це частина життя багатьох українців — як відпочинок, хобі або навіть рід діяльності. Це можливість заробляти гроші, насолоджуватися грою як художнім твором або просто весело проводити час із сім’єю чи друзями. Стереотипи не дозволяли багатьом українцям відмовитися від бачення ігрової індустрії як розваги суто для дітей. Кількість українських адаптованих перекладів ігор стабільно зростає, наш ринок стає більш привабливим для розробників, але всі ці процеси тривають не без проблем. Про те, як розвивається українська ігрова індустрія, звільняючись від багаторічного впливу російської — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Ігор Наджафов.

На телеканалі «1+1 Україна» вийшов документальний фільм «Трибунал для Путіна». Цього разу ТСН дослідила перспективи суду над військово-політичною верхівкою Росії за розв’язування війни в України. У міжнародному кримінальному праві за це відповідає стаття «злочин агресії» (або «злочин проти миру»), яка є найважчою серед усіх. Україна наполягає саме на цьому обвинуваченні, адже всіх інших воєнних злочинів — викрадення дітей, страт полонених, бомбардування лікарень, житлових будинків і електростанцій — не сталося б, якби Путін і його найближче коло не ухвалили рішення вдертися на територію нашої держави.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

Про «Суспільне Культура» мешканці соцмереж, передусім українського сегмента Facebook знову відгукуються позитивно. Причина — новий проєкт «Русифікація у стилі поп», прем’єра якого відбулася в ефірі 31 березня. Про роботу «Суспільне. Культура», яку варто сприймати не як чергову розповідь про відоме, а як фільм-попередження: не варто намагатися повторити це — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Усвідомлення ролі історії в поточних подіях породило справжній бум українських історичних проєктів. З’явилася безліч тематичних ютуб-каналів, фільмів-розслідувань, подкастів тощо. На тлі такого розмаїття здивувати чимось новим доволі важко. Але проєкту «Українського радіо» «Батьки-засновники» вдалося це зробити повною мірою. «Батьки-засновники» розповідають про історичних діячів, які сформували ідею України. Впродовж століть, коли українці не мали своєї держави, ці мислителі плекали думку про наше право на самостійність. Про новий проєкт «Українського радіо», що розповідає, хто насправді вигадав Україну — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

У перший рік імплементувати закон «Про медіа» на сто відсотків не вдалося. Серед проблемних моментів — відсутність належного фінансування на запуск реєстру й електронного кабінету, потреба у прийнятті змін до виборчого кодексу, реєстрація фільмів у Державному агентстві з питань кіно. Про результати моніторингу імплементації закону — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Наталія Данькова.

Майже рік тому державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України» обрало на конкурсі 53 художні та документальні проєкти для фінансування з державного бюджету на сотні мільйонів гривень. Не всім зрозумілий посеред великої війни кіноапетит замовник пояснив захистом національних інтересів. Будь-яка з цих прем’єр цікава з точки зору розуміння того, що нам хоче сказати держава. Ну ж бо патріотичне кіно, вироблене державним коштом, — це в будь-якому разі програмний витвір. Про низку серіальних прем’єр, що були створені на держзамовлення — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

«Я і Фелікс» є ігровим повнометражним дебютом Ірини Цілик. А ще це один із фільмів, яким не пощастило бути запланованими для прокату в 2022-му. На щастя, в Україні все ще є робочі кінотеатри й достатня кількість глядачів. Діється десь в обласному центрі в пострадянській Україні. Ольга (Анастасія Карпенко) виховує сина Тимофія. В тій же квартирі мешкає бабуся Ліда (Галина Веретельник-Степанова), котра одного дня приводить нового супутника життя — «графа», підполковника й ветерана афганської війни Фелікса. Про стрічку про героїв нашого часу, які росли самі по собі й виросли кращими за своїх учителів — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

На каналі «Плюс плюс» вийшов другий сезон дитячого мультсеріалу «Україна. Нескорені міста», що створює «1+1 media» у партнерстві зі Smart Angel і VoxCheck за підтримки Євросоюзу. Творцям, напевно, знадобилася певна мужність, щоб зробити ці п’ять епізодів про Донецьк, Луганськ, Херсон, Крим і Маріуполь. Не просто міста (і місця, бо Крим охоплений загалом), а символи російської агресії. Про мультсеріал, який розповідає про російсько-українську війну та російські історичні фейки — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

У Німеччині презентували документальну стрічку про розмови російських військових зі своїми близькими про війну. «Мирні люди» якнайкраще відповідають загальному жанровому означенню «документалістика», бо тут, принаймні на позір, мінімум авторського втручання в матеріал, — каже Дмитро Десятерик. Камера нерухома, переважають загальні плани, нема ані наскрізної оповідної лінії, ані головних героїв: чисте спостереження. Про другу повнометражну роботу режисерки й фотографки Оксани Карпович — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Знімали фільм «Інший Франко» 2019 року у Львові, зокрема на території музею «Дім Франка», автентичного помешкання родини. Стрічка у 90 хвилин вміщає завдяки флешбекам три основні життєві етапи: причетність до створення «Пласту», участь у Польсько-українській війні як бойового льотчика, полон і втечу та період роботи в Харкові, коли Петро Іванович став свідком Голодомору й супутніх злочинів сталінського режиму. Про три емоції від фільму про сина Франка — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Майже два роки тому один із найбагатших людей України бізнесмен Рінат Ахметов вирішив вийти з медійного бізнесу та відмовився від ліцензій телеканалів, друкованих медіа та провайдерів однієї з найбільших медіагруп. Це сталося через кілька місяців після початку повномасштабної війни. За цей час на ринку з’явилися нові медіапроєкти на різних платформах, які створювали колишні працівники «України» або які запускали на основі контенту групи Ахметова. Про те, що сталося з активами закритої нині медіагрупи «Україна» — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Наталія Данькова.

У межах ІІІ Міжнародного Kyiv Stratcom Forum 2024 відбулася дискусія «Когнітивна деколонізація: боротьба за людську свідомість через культуру та релігію». Участь у ній взяли докторка політичних наук та професорка Київського національного університету Рета Марутян, голова Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський, журналістка, головна редакторка LB.ua Соня Кошкіна й актор і голова комітету Національної Шевченківської премії Євген Нищук. Про те, як Україні захищати свій соціокультурний простір від ворожих впливів та утверджувати свої сенси й погляди — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Юлія Лавришин.

Родина українських туристів — тато Роман, мама Анастасія, дочка-підлітка Софія та син Федір — проводять відпустку на острові Тенеріфе, на Канарському архіпелазі. Сонце, океан, пальми, пляжі, гори. Але одного ранку приходить звістка про повномасштабне вторгнення Росії. І туристи перетворюються на біженців. Як громадянський вчинок цей фільм справді вдався, — каже Дмитро Десятерик. Так, драматургічна розхитаність не дозволяє віднести «Під вулканом» до здобутків Даміана Коцура; та все ж образи заскочених війною українців створені тут із переконливістю, про яку переважна більшість наших режисерів може тільки мріяти.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Немає жодної інтриги у президентських виборах у Росії, повністю відсутня політична конкуренція, а сам процес виборів максимально деполітизований. У російських реаліях головна роль «опозиції» полягає в тому, щоби зберегти видимість політичного плюралізму, але при цьому виключити критиків режиму. Ті публічні російські діячі, які підважують путінізм, підлягають фізичному знешкодженню, витіснені на маргінес чи перебувають за межами Росії. Таким чином тамтешні президент і партія влади не стикаються з реальною конкуренцією, а виборцю не дають навіть теоретичної можливості проголосувати за альтернативну політичну програму. Про те, наскільки вихолощеним став виборчий процес в умовах путінізму — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автори — Леся Бідочко, Андрій Пилипенко.

Чотирисерійні «Друзі» Павла Тупіка виробництва «2+2», створені на замовлення  державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України». Своєю чергою, історія про подорож однозначно заводить «Друзів» у сегмент road movie — так званого «дорожнього» кіно. Вибір для оповіді формату road movie дозволяє давати героям більше простору, зокрема — для проявів звичайного героїзму. Цьому сприяє власне подорож, під час якої зустрічаються різні, переважно хороші й добрі люди. Про українське роуд-муві, бойові дії, військових, полон і друзів — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

У Lviv Media Hub розповіли про роль медійників у підтримці постраждалих від сексуальних злочинів. Станом на початок березня 2024 року Офіс генерального прокурора розслідує 274 кримінальні провадження за фактами сексуального насильства під час війни. Найбільше випадків було виявлено в Херсонській, Київській і Донецькій областях, але справжня кількість таких злочинів невідома — не всі постраждалі готові розказати про це, на деокупованих територіях зокрема. Про правильні шляхи висвітлення цієї чутливої теми в медіа — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Ірина Семенюта. 

Документальний фільм Алана Бадоєва «Довга доба» вийшов у лютому — спочатку в кінотеатрах (це були благодійні покази за донати для поранених українських військових), потім на телебаченні — на каналі «1+1 Україна», а згодом у ютубі. «Довга доба» — це збірка відео з телефонів українців, що були зняті після початку повномасштабного вторгнення. Тут є фіксації атак і руйнувань, випадкові кадри з життя цивільних, численні сториз, відеозвіти волонтерів і військових, відеопослання до рідних і близьких тощо. Про стрічку, що фіксує українську історію, «щоб ніхто вже не зміг її переписати» — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

На ютуб-каналі «Реальна історія» продюсера і дослідника історії Акіма Галімова вийшов документальний фільм «Що Москва ховала в Києво-Печерській лаврі?». Серія отримала за тиждень після виходу півтора мільйона переглядів. Фільм «Що Москва ховала в Києво-Печерській лаврі?» присвячений історії Лаври — від її утворення до сьогодення, коли Україна нарешті почала процес дерусифікації культового місця. Про нову стрічку Акіма Галімова, що дозволяє оцінити масштаби панування Росії в Києво-Печерській Лаврі — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

9–11 липня у Вашингтоні відбудеться ювілейний саміт лідерів країн НАТО, який ознаменує 75-ту річницю створення Альянсу. Київ покладає на нього великі надії — за словами президента Зеленського, Україна як ніхто заслуговує на запрошення до членства в Організації під час Вашингтонського саміту. Окрім України, про свої прагнення про вступ до Альянсу заявила Грузія та Боснія і Герцеговина. Про еволюцію ставлення Росії до власного членства НАТО та до питання розширення Альянсу на схід — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Леся Бідочко.

12 березня угруповання «Російський добровольчий корпус» і «Сибірський батальйон», які воюють на боці ЗСУ, оголосили про спроби вторгнення на територію Курської, Бєлгородської та Брянської областей, за їхніми словами, щоби повпливати на результати майбутніх президентських «виборів». Мовляв, у такий спосіб хочуть «звільнити Росію від диктатури». Російська пропаганда дуже бурхливо відреагувала на попередній рейд РДК, що відбувся весною 2023 року. Про те, як російські пропагандисти відреагували на цьогорічні дії: які повідомлення просували та за допомогою яких інструментів — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Артур Колдомасов.

Коли американський бізнесмен Ілон Маск завершив угоду з придбання соцмережі Twitter у жовтні 2022-го за $44 млрд, він пояснював це придбання бажанням зберегти платформу як простір повної свободи слова. Натомість Маск придбав простір свободи для своїх власних цифрових експериментів. Якщо засновник соцмережі Джек Дорсі залишав суттєвий обсяг свободи для користувачів і користувачок, дозволяючи їм самотужки визначати характер інформації, котру вони бажають отримувати, то Маск зайняв цілковиту інакшу позицію: він сам воліє вирішувати, доступ до якого контенту отримує аудиторія. Про те, як колишній твіттер з насамперед новинної соцмережі перетворюється на аналог тіктоку — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Іван Верстюк.

Шлях «Цензорки» (копродукція України, Словаччини й Чехії) до української авдиторії видався довгим. Для словацького режисера Петера Керекеша ця робота є повнометражним ігровим дебютом. На Венеційському кінофестивалі у 2021 році «Цензорка» отримала Приз за найкращий сценарій у паралельному конкурсі «Горизонти». Однак зі зрозумілих причин фільм дістався до українських кінотеатрів тільки зараз. Навіть попри затримку з прокатом, «Цензорка» лишається актуальною, адже за весь час Незалежності в нас так і не з’явився ігровий повнометражний фільм про місця позбавлення волі. Про сумовиту й дотепну трагікомедію, що має профеміністичну оптику — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

За моїми неодноразовими та багаторічними спостереженнями, випуск проєктів «під дату» здебільшого ліпиться нашвидкуруч і мети не досягає, — каже Андрій Кокотюха. Навіть якщо працюють над ним непересічні, цікаві люди й готують оригінальні, не позбавлені таланту продукти. Коли задачка підганяється під відповідь, це завжди видно. І не завжди працює на бажаний результат. Така загальна думка сформувалася після перегляду чотирьох стрічок, об’єднаних в альманах «Любов варта всього» під слоганом «Кохання в умовах воєнного стану». Загалом ідея вічна. Любов під час війни — тема з безліччю форм і форматів для втілення. Під подібним гаслом спрацює все: від мінімалістичної історії до масштабної багатосерійної епопеї. Про те, як поєднати любов і війну в рамках одного проєкту — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Віднедавна випуски одного проєкту, серіалу, контент певного жанру тощо вже не лише «заливають» на ютуб або ставлять багатогодинними блоками в ефірі, а й «запаковують» в окремі канали на ОТТ-платформах, які називають FAST.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Наталія Данькова.

Всебічна популяризація українських героїв та історій про перемоги має стати частиною державної політики. Навіть наша перемога не має цьому завадити, — каже Андрій Кокотюха. Вісім років тому журналіст Олег Криштопа отримав відзнаку за протидію російській пропаганді. Його ютуб-канал «Історія для дорослих» уже не перший рік є одним із лідерів в історичному сегменті. Тобто, у проєкті «Спротив та єдність» він не випадково. Власне, серед запрошених учасників нема випадкових людей. Всі вони так чи так досліджували й досліджують, як Росія століттями намагалася перешкодити розвитку української державності. Але саме коментар пана Криштопи вирізняю найперше, бо він уже звучав — у різних формах, у різних випусках «Історії для дорослих». Суть одна — наголосити, що Росія програвала війни всупереч твердженню про наявність у неї однієї з найпотужніших армій світу. Про невтомну популяризацію українських перемог, що дозволить не переконувати в здобутках самих себе та найближчих однодумців — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

На початку березня на радіо «Радіо Культура» вийшов подкаст журналістки Тетяни Трощинської «Любов не минає» про життя з втратою. У 2023 році її 18-річний син Тарас Федорів помер від онкозахворювання. «У 18 років за 18 днів», — каже Тетяна Трощинська на початку. Подкаст містить фрагменти аудіощоденника авторки та її розмови з експертами — це переважно психологи та психотерапевти — про те, що переживає мама, яка втратила дитину. Подкаст охоплює різні аспекти теми: як працює мозок при втраті, що таке травма, тригер чи флешбек, як реагує суспільство на чуже горе, які емоції супроводжують втрати та чи можна їх опанувати, які є маркери того, що горе стало тривалим і потрібна професійна допомога, як забезпечити гідну паліативну допомогу тощо. Про особистий проєкт Тетяни Трощинської про втрату сина, який допоможе суспільству подорослішати — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

На листопад 2024 року заплановані президентські вибори у США. Сполучені Штати зараз, під час війни, є одним із головних союзників України. А інтерес Росії — посилити розкол в американському суспільстві, загострити внутрішньополітичні та суспільні проблеми, щоб відвадити її від питань зовнішньої політики, зокрема, союзницької підтримки України. Росія вкладає ресурси та зусилля у ведення дезінформаційних кампаній в американському медіапросторі. Про основні повідомлення, які поширює російська пропаганда, а також тактики, якими вона послуговується задля маніпулювання громадською думкою американців — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Артур Колдомасов.

1 лютого 2024 року до Москви прилетів колишній американський телеведучий Такер Карлсон із наміром узяти інтерв’ю у Володимира Путіна. Він є автором численних висловлювань, які дискредитують Україну, поширює фейки та просуває російські погляди. В Україні його навіть назвали «американським Соловйовим». Про ключові повідомлення, які просував агітпроп у контексті приїзду Карлсона та його інтерв’ю з Путіним — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Павло Рудь.

27 січня відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Дата обрана не випадково. Цього дня в 1945 році було звільнено сумнозвісний табір смерті Аушвіц, багатьом він відомий ще як Освенцим, бо був збудований нацистами поблизу цього польського міста. Про Аушвіц і Другу світову війну йдеться у мінісеріалі з п’яти епізодів «Німецький дім», створеному за бестселером Анетт Гес (Annette Hess). Щоправда, події стрічки розгортаються у 1963 році, за вісімнадцять років після звільнення табору та закінчення війни. Про серіал, який за допомогою історії показує, що буде в майбутньому з російськими воєнними злочинцями — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Олег Чорний.

У музеї російського тоталітаризму, якщо той коли-небудь буде створений, інтерв’ю американського медійника Такера Карлсона з Володимиром Путіним від 9 лютого посідатиме особливе місце. Як виявилося, коли російському диктатору підставити мікрофон — він охоче приміряє на себе роль професора історії та починає читати лекцію. Мету розмови з Карлсоном Путін бачив у тому, щоб показати, що демократія не працює, не вміє захищати себе, не здатна воювати й не спроможна на історичні звершення. Про те, як Путін намагався продати невігласам ідею ефективності тоталітарної влади — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Іван Верстюк.

18 січня 2023 року, у Броварах розбився гелікоптер, яким летіли міністр МВС Денис Монастирський та його команда. Загинули всі десятеро людей, які були на борту, а також четверо перехожих на землі. Це були три жінки та дівчинка з дитячого садочку, біля якого впав гелікоптер. На кінець січня цього року вийшло вже три проєкти, присвячені трагедії. В них багато спільного, адже всі побудовані на спогадах колег і близьких загиблих і взагалі не торкаються розслідування справи. Попри те, що воно вже офіційно завершене. Про стрічку «Незавершений політ», яка вражає розмахом зібраного матеріалу — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Марія Спалєк.

З багаторазового, переважно критичного обговорення свіжого новорічного гумористичного контенту вилетіла комедія «Новорічна зміна» виробництва ICTV2, прем'єра якої відбулася в ефірі 1 січня. Поки триває війна і в Україні від російських рук, куль, бомб, дронів і ракет гинуть люди, росіяни точно не кумедні «чмоні». Це серйозний, причому далеко не дурний ворог. І жанрове кіно — тут мова насамперед про нього — ефективно працює водночас як інформаційний, просвітницький, агітаційний, у хорошому розумінні цього слова — пропагандистський, мотиваційний і компенсаторний ресурс. Адже інструментарій жанрового кіно дозволяє показати, як українські герої в даній конкретній історії перемагають російських ворогів. Про стохвилинну стрічку, що пройшла непоміченою — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Андрій Кокотюха.

Саймон Шустер під час великої російсько-української війни провів два тижні в Офісі президента, зробив кілька резонансних матеріалів про українське військово-політичне керівництво, підготовку до війни та її початок. А тепер видав книжку про українського президента під назвою «Шоумен: Історія вторгнення, яке сколихнуло світ і зробило лідером Володимира Зеленського». Про те, хто такий Саймон Шустер, як він ставиться до України та чому саме він серед усіх можливих журналістів отримав ексклюзивний доступ до українського президента в такий історичний час — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Авторка — Юлія Лавришин.

Британський аналітичний центр Chatham House презентував дослідження «Російська кібер- та інформаційна війна на практиці: уроки війни в Україні». Його автором є старший консультант програми Росія та Євразія Кір Джайлз. Нове дослідження Джайлза має на меті показати для країн НАТО справжні наміри Росії в інформаційній і кібервійні проти України. Захід має усвідомити, «як ефективно захистити себе від російських загроз у майбутньому», йдеться у дослідженні. Також Джайлз робить наголос на взаємозалежності між кібер- та інформаційними аспектами російської агресії та когнітивним доменом (виміром) і фізичним середовищем. Про головне з дослідження Chatham House щодо російської інформаційної та кібервійни проти України — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Єгор Брайлян.

Новий фільм Юрія Речинського Dear Beautiful Beloved («Дорогі прекрасні кохані») — це три паралельні оповіді. Перша починається на прифронтовій території, звідки британські волонтери Елізабет і Джон мікроавтобусом вивозять літніх і маломобільних людей. Друга теж стартує неподалік від «нуля»; герої цього сюжету — волонтери, що вивозять тіла загиблих захисників України. Нарешті, третя історія — про матерів із дітьми, яких війна змусила терміново виїхати за кордон. Стрічка Юрія Речинського належить до того типу фільмів, у яких автори, максимально усунувшись від подій, просто фіксують їхній плин.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

30 листопада 2023 року Верховний суд Росії прийняв рішення заборонити й визнати екстремістським «Міжнародний громадський рух ЛГБТ». Юридично і фактично такої структури, з визначеним статутом чи управлінською ієрархією, не існує, тож на суді не могли бути присутні ані відповідачі, ані зацікавлені особи. До кого будуть застосовуватися юридичні наслідки такого рішення, ще покаже судова практика, але в тексті рішення в розмитих двозначних формулюваннях екстремістським названо широкий неоднорідний рух боротьби за права ЛГБТ-спільнот, а також боротьби за права жінок і навіть спосіб життя представників відповідних спільнот. Про те, як російські владні еліти показово нехтують і законодавчо обмежують права людини, щоби втримати владу і здобути союзників — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Олександр С’єдін.

«Як там Катя?» — повнометражний ігровий дебют режисерки Крістіни Тинькевич. На кінофестивалі в Локарно в Конкурсі кінематографістів сьогодення (Concorso Cineasti del presente) фільм отримав дві нагороди. Також «Як там Катя?» придбав для показу стримінговий сервіс HBO Europe — один із найбільших у Європі. У подібних сюжетах героїні та герої рано чи пізно постають перед моральним вибором: чи переступити власні принципи, чи принести в жертву чуже життя — хай навіть і з дуже вагомих причин. Про один із найкращих ігрових дебютів сезону — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Дмитро Десятерик.

Якби британсько-американський фільм «Ґолда» і не містив стільки аналогій із подіями нашої війни, то все одно не залишив би байдужим. Він про прем’єрку Ізраїлю Ґолду Меїр під час війни Судного дня, коли на її країну напала схиблена на ідеї знищення Ізраїлю коаліція арабських держав, підтримувана Радянським Союзом. Про фільм, який тримає в напруженні з перших же кадрів — у випуску.

Текстову версію читайте тут. Автор — Юрій Луканов.